Мамо, я дякую, дякую, дякую
Дяка за все і хочеться плакати
Я цим віддякую
Знаю, та ти не нервуй
Доня твоя переверне цю гру
Ми різні (різні, різні, різні…)
Із тіста одного не звариш сім страв
І дійсно — нерви залізні (залізні)
Кидало життя через радість і страх
Коли поруч, то ми ніби сестри
Коли ні, то серце знає, хто завжди чекає
Ранила так глибоко словами
І ці чорні плями, в кармі
Пробач мене, мамо
З ким би не була і скільки часу
Я зникала часто
Я як суцільна проблема
Все моє поділено на грані
В будь-якому стані
Я поверталась до тебе
Зараз все давним давно інакше типу
Будні набувають образ лакшері, тріпу
Поруч завжди купа цих стере-о-ти-пів